Як організм розмовляє з нами мовою тіла

 

Всі ми позіхаємо, потягуємося, а  інколи на нас нападає гикавка. Чому? Виявляється, так розмовляє з нами наше тіло. Що воно хоче сказати?

Гусяча шкіра

Мурашки виникають, коли нам холодно, але буває, що музика або фільм вражають аж до « гусячої шкіри». Пояснюється все просто – спадком від предків. Вони були більш волосатими, ніж ми. І, коли наші предки мерзли або лякалися, шерсть на їхньому тілі ставала дибом ( для тепла, пухнастості, залякування). Шерсть за тисячоліття випала, а «мурашки» лишилися.

Позіхаємо – не вистачає кисню

Причина цього явища – гіпоксія, це коли мозку не вистачає кисню. Саме тому  ми робимо сильний і глибокий вдих, під час позіхання ми вдихаємо набагато більше повітря, ніж коли робимо звичайний вдих. Дихальні шляхи розкриваються, й велика кількість кисню швидко опиняється в крові. Чому ми позіхаємо, коли хочемо спати й коли просто втомилися? У тканинах від втоми накопичується надлишок вуглекислого газу, це та ж сама гіпоксія, знову потрібен кисень. Ще ми позіхаємо, коли сумно, й треба робити те, чого не хочеться. Це можна пояснити тим, що коли ми працюємо через силу втома настає дуже швидко. Й знову втома, позіхання, щоб роздобути кисень.

Потягаємося – розганяємо молочну кислоту

Хоч щось ми можемо контролювати! Потягаємося за власним бажанням. Чому таке бажання виникає? Так організм готує м'язи до фізичного навантаження: розігріває, розминає. Ви слідкували за кішками? Вони ніколи не встають відразу після сну. Спочатку потягаються всьома лапами – відновлюють кровообіг перед тим, як зробити крок. Від втоми у м'язах накопичується молочна кислота ( а спання в одній позі теж втомлює певні групи м'язів ). Щоб її розігнати, треба потягнутися , розтягаючи м'язи.

Гикавка від жадібності

Маленькі діти гикають, коли мерзнуть або коли переїли. У дорослих гикавка - сигнал про те, що з травленням щось не так. Найчастіше ми гикаємо, коли надто багато з'їли або випили. І не просто багато , а жадібно й швидко: хапаємо великі шматки, погано прожовуємо й цим самим подразнюємо блукаючий нерв. Це один з черепно – мозкових нервів , він йде від головного мозку вздовж стравоходу до діафрагми й шлунку. Коли великі шматки їжі рухаються стравоходом (надто великі ковтки рідини), вони подразнюють блукаючий нерв, а той шле сигнали м'язовим волокнам стравоходу й шлунку, викликаючи спазми – ік, ік. За допомогою цих спазмів організм, як і під час чхання, намагається позбавитись набряку слизової оболонки стравоходу.

Як позбавитись гикання? Залежить від причини. Від « п'яного гикання» врятує пиття холодної води малесенькими ковтками, від гикавки – переїдання врятує попередній рецепт, а також затримка дихання.  Ці заходи гальмують подразнення блукаючого нерва. А от лякати точно нікого не треба.

Засинаючи, здригаємось

Інколи ми встигаємо це відчути, коли, провалюючись в сон, раптом різко просинаємось, тому що руки – ноги самі по собі здригнулися. Це нормально, хоч і незручно. Річ у тому, що дихання заспокоюється, пульс  уповільнюється , м'язи розслаблюються, і , організм ніби лякається, що може заснути… назавжди. Й цим здриганням мозок будить нас, щоб відновити нормальне дихання, щоб воно не було занадто рідким. Такий ось постійний контроль під час сну.